Комп’ютер давно став для всіх нас чимось буденним. Діти опановують його з раннього віку, а дорослі на ньому працюють, дивляться фільми, розважаються та спілкуються. До переліку комп’ютерних розваг звісно належать різноманітні ігри.
Тож навряд чи можна уявити сучасну людину, яка жодного разу не грала в комп’ютерні ігри або не чула про ПМ казино. Гемблінг, як частина онлайн розваг також посідає визначне місце в списку інтересів людей. При цьому використання онлайн розваг часто викликає занепокоєння у психологів, адже існує навіть окремий вид залежності від комп'ютерних ігор.
Що кажуть психологи про комп’ютерну залежність
Коли комп'ютерна гра стає провідною потребою людини, можна казати про виникнення залежності. Хоча ігри не мають токсичних речовин, що впливають на організм, вони можуть викликати справжні та дуже сильні емоції, що й робить людей заручниками віртуальної реальності. Але думати, що кожен гравець, який проводить вихідний за комп'ютером, або періодично заглядає в онлайн-казино — залежний, не варто.
За статистикою лише близько 10% активних користувачів мають схильність до залежності. При цьому, якщо проаналізувати залежність саме серед гравців, вона значно вища, та досягає 40-80%. При цьому нав’язлива потреба в іграх зустрічається найбільше серед юнаків. Дівчата менш схильні проводити час за грою. Також зменшується кількість залежних і серед дорослих — в них, як правило, є інші пріоритети.
Що викликає ігрову залежність
Невірно було б звинуватити розробників в тому, що їхні ігри викликають залежність. Адже різні ігри супроводжують людей протягом всієї історії, тому причини інші:
- відсутність яскравих моментів та цікавих подій в реальному житті. Ігри стають швидким та доступним засобом розваг;
- дитячі психологічні травми, неможливість повноцінно спілкуватись з однолітками;
- забагато вільного часу, який необхідно чимось заповнювати. Це ствердження однаково правильне для підлітків та дорослих, які починають грати від «нічого робити», а потім вже не уявляють, як себе розважити без ігор.
Найчастіше люди тікають в цифровий світ від неможливості реалізувати себе в реальному. Так вони компенсують певні життєві проблеми та складнощі. Найбільше затягують їх ігри, де дія відбувається ніби очима персонажа. Коли людина повністю ідентифікує себе з грою, персонажем, вона найбільш вразлива до залежності. Тому ігри, які начебто мають розвивати, можуть бути найбільш небезпечними. Особливо для не повністю сформованої психіки молодих людей.
Під час гри людина на якийсь час втрачає зв'язок із реальністю. Себе вона сприймає, як персонажа, а світ звужується до віконечка комп’ютера. Чим більш реалістична гра, тим більше занурення в неї відбувається. Саме тому існує жорстке часове обмеження на ігри віртуальної реальності, де людина повністю втрачає зв’язок із справжнім світом. Один сеанс такої гри має тривати не більш як 15 хвилин. А за день можна грати не більше ніж годину, щоб не потрапити в полон цифрової залежності.