Українські фермери попереджають про глобальні наслідки війни

Фермер Валерій Котенко на своїй пошарпаній машині  показав місце біля його пшеничного поля, куди впала російська ракета. Про це йдеться у спеціальному репортажі The Guardian.

«Це було у грудні. На щастя, вона не вибухнула. Росіяни часто бомбардують південь України та мій будинок на Одещині. Вони стріляють у нас, як божевільні. Росіяни націлилися на нас, бо вони – виродки. І тому що ми годуємо світ», – зазначає Котенко.

Українські фермери пережили неспокійний час відтоді, як у лютому 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення Володимира Путіна. Маєток Котенко площею 120 гектарів (300 акрів) знаходиться неподалік порту Одеса на Чорному морі, над яким минулого тижня збили 17 іранських безпілотників. Ракети летять з усіх боків. Російські фрегати ведуть вогонь із акваторії окупованого Криму. Інші ракети летять зі сходу та з Азовського моря.

У перші місяці тотальної війни Котенко довелося запасатися врожаєм: зерном, олією та помідорами. Коли порти були закриті, а автомобільний транспорт став дорогим, ринок звалився. У липні 2022 року уряд Володимира Зеленського підписав за посередництвом ООН угоду з Москвою про відновлення поставок за міжнародними напрямками, включаючи Африку, Азію та Близький Схід.

Валерій Котенко на своїй землі в Одеській області. Фото: Ед Рам/The Guardian

Чорноморський зерновий коридор запрацював. Котенко зміг продати свій урожай, хоча і за низькою ціною. Станом на початок квітня 2023 року, з Одеси та портів Південний та Чорноморськ уздовж узбережжя вирушило 881 українське судно. Вони перевезли понад 27,5 млн тонн сільгосппродукції, більшість з якої – у країни Євросоюзу. Кремль висловив невдоволення угодою. Він пригрозив відкликати її і у березні 2023 року заявив, що погодиться лише на її 60-денну пролонґацію. Під час візиту до Туреччини міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров поскаржився, що Захід перешкоджає експорту російського зерна та добрив і сказав, що Кремль може укладати власні двосторонні угоди.

Київ, тим часом, звинувачує Москву у саботажі. Кожен вантаж перевіряють російські, турецькі та інспектори ООН. Київ каже, що росіяни навмисно зривають процес, припиняючи роботу у першій половині дня та знаходячи безпідставні приводи, щоб відкласти роботу.

Заступник міністра інфраструктури України Юрій Васьков назвав ситуацію критичною. Росія порушує умови Чорноморської зернової ініціативи.

«Вони вирішили змінити плани українських портів. Це неприпустимо. Кремль посилював тиск, бо хотів, щоб Захід скасувати санкції з російського сільськогосподарського сектору. Якщо угода зірветься, світові ціни на продовольство зростуть на 15%. Більше половини українського експорту зерна — 6-7 млн тонн на місяць — йде морем», – пояснив Васьков.

В ООН заявили, що ведуть інтенсивні переговори із залученими сторонами.

Валерій Котенко на хуторі в Одеській області. Фото: Ед Рам/The Guardian

«Росіяни думають, що вони є господарями в цій ситуації. Вони вважають себе найвищою расою. Це не так. Росія хоче, щоб ми були рабами. Ми перестали бути рабами у 1991 році, коли Україна відокремилася від Радянського Союзу. Тепер Путін хоче, щоб ми повернулися до нового СРСР. Ми тут боремося із російським фашизмом», – підкреслює Котенко.

Його ферма знаходиться у селі Березань, в якому проживає 1000 осіб. У комуністичні часи його батько був головою колгоспу. З радянських часів йому залишалась зрошувальна система, яка поливає поля.

«Зростання цін відновилось після торішнього мінімуму. Але паливо та добрива були дорожчими, а спекуляція військового часу зумовила подорожчання багатьох товарів. Я заробляю достатньо, щоб жити. Найголовніше – це перемога», – зазначає Котенко.

Андрій Вадатурський, виконавчий директор «Нібулону» – найбільшої зернової логістичної компанії України, підтвердив, що витрати різко зросли. За його словами, вони виросли з 12 до 92 доларів за тонну пшениці, що продається по 270 доларів. У підсумку, українські аграрії цього сезону посадили на 40% менше врожаю. Він попередив, що дефіцит гостро відчуватиметься з наступного року і становитиме 27 млн тонн зерна.

«Я боюся, що це може бути бомба, міграційна бомба», – сказав Вадатурський.

Цілком імовірно, що країни Північної Африки будуть голодувати, що, у свою чергу, викличе міграцію до Європи. За його словами, Путін добре розумів ситуацію.

«Росіяни поводяться, як бандити. Вони створили проблему. Вони вбивають українців і їм начхати на закон», – каже Вадатурський.

Батько Вадатурського, Олексій, і мати, Раїса, загинули у липні 2022 року, коли російська крилата ракета врізалася в їхню віллу у портовому місті Миколаїв. Олексій був на той час керівником «Нібулону», проєвропейським бізнесменом та віце-головою Української зернової асоціації.

Енді Хандер, президент торгової палати США у Києві, заявив, що бізнес хоче, аби зерновий коридор був продовжений як мінімум на один рік, включаючи Миколаїв.

«Глобальні ланцюжки постачання продуктів харчування та безпека, включаючи світові ціни на продукти харчування та рівень голоду, знову перебувають під значним ризиком через штучне скорочення російською стороною обсягів експорту українського зерна та олійних культур», – пояснює Хандер.

Євген Бабалик оглядає зерно на складі свого господарства в Одеській області. Фото: Ед Рам/The Guardian

В іншій частині Одеської області фермер Євген Бабалик пережив торішні труднощі, позичивши 100 000 доларів (80 000 фунтів стерлінгів). Оскільки банки не бажали давати кредити, гроші надходили з державної схеми, яку підтримує Європейський банк реконструкції та розвитку. Кредит допоміг йому продовжувати працювати. Це означало, що йому не потрібно було звільняти жодного із 12 співробітників, які працювали на його фермі площею 1600 га.

Бабалик був у контакті із фермерами, які пережили російську окупацію на Херсонщині. Дехто залишився; інші втікали. Солдати викрадали трактори та розстрілювали стару сільськогосподарську техніку. За його словами, росіяни замінували сільськогосподарські угіддя, внаслідок чого багато сільськогосподарських робітників було підірвано.

Його ферма розташована поруч із портом Південний, великим комплексом срібних жолобів, парків вантажівок та адміністративних будівель поряд із Чорним морем. За словами Бабалика, поблизу впали дві ракети. Одна влучила у зерносховище, а інша – в електропідстанцію за 700 метрів від його сараю.

«Слава Богу, наш захист працює. Ми вже звикли до цих атак. Так відбувається весь час. Я справді не чую гулу», – сказав він.

Мамука Сакеїшвілі в оранжереї на своїй фермі. Фото: Ед Рам/The Guardian

Котенко, тим часом, поїхав дорогою до сусіда Мамуки Сакеїшвілі, який переїхав до України з Грузії 30 років тому. Сакеїшвілі вирощував солодку кукурудзу, баклажани та перець у великій теплиці. Зовні у брудному дворі вили собаки.

Обидва чоловіки погодилися з тим, що вирощування продуктів харчування під час війни стало проявом патріотизму у країні, яка традиційно була житницею світу.

«Ми не можемо боротися, якщо ми голодні. Якщо ми не сіятимемо, людям нічого не буде їсти. Я купив комбайн перед вторгненням, ігноруючи побажання дружини, яка сказала, що це – дорога іграшка. Подальші інвестиції доведеться відкласти допоки Україна не переможе Росію. Однією з небагатьох вигодонабувачів від війни була дика природа України. Влада заборонила полювання минулого року, тому чисельність тварин зросла. У нас багато зайців, а ще фазанів, куріпок й перепелів», – каже Котенко.