Зростання цін та дефіцит валюти: як зменшити шкоду від блокування “зернового коридору”

А до широкомасштабного вторгнення в планах Міністерства аграрної політики та продовольства було вийти до 2030 року на забезпечення продовольством 1 млрд населення світу.

Проте з вторгненням рашистів на наші простори експортний потенціал України знітився. Адже ще в перші дні спротиву російській навалі були заблоковані загарбниками основні шляхи вивезення українського продовольства — морем.

Влітку минулого року за сприяння ООН та Туреччини вдалось частково відновити роботу трьох чорноморських портів — “Одеса”, “Чорноморськ” та “Південний” — для експорту вітчизняного продовольства. Але рашисти всіляко намагаються перешкоджати цьому — затримують інспекції суден та погрожують взагалі заблокувати цей експортний шлях.

Ще однією злісною витівкою росіян став підрив 6 червня Каховської ГЕС. Внаслідок цього вже наступного року частина угідь на півдні України може перетворитись на пустелю. Це в свою чергу теж зменшить наш експортний потенціал.

Відгукнеться нам також і заборона на експорт та навіть (тимчасово) транзит нашого продовольства до сусідніх країн ЄС — Польщі, Угорщини, Словаччини, Болгарії та Румунії. Цьому передували масові акції протесту місцевих фермерів через імпорт до них дешевої української агропродукції, внаслідок чого вони не могли реалізувати власну сільгосппродукцію. У цій проблемі, на жаль, винні самі українські ділки — користуючись дозволами на наданий українцям безмитний транзит країнами-сусідами своїх товарів до віддалених держав та портів ЄС, деякі бізнесмени вирішили обманути партнерів і продавати продукти просто у країнах “транзиту”.

Тож як Україні долати ці проблеми, залишатись надійним партнером для інших країн, тримати на плаву власний агросектор та збільшувати надходження валюти в країну та підтримувати курс гривні?

Робота в складних умовах

Найбільші об’єми аграрної продукції з України вивозиться морем. До війни ці обсяги складали близько 90% від всього національного аграрного експорту. Саме тому для нашої країни було вкрай важливо відновити морський шлях попри воєнні виклики.

Не зважаючи на домовленості, рашисти постійно намагаються торпедувати “зернову угоду” і максимально нашкодити Україні в її експортному розвитку.

За підрахунками Інституту аграрної економіки, цьогоріч у березні Україна експортувала рекордний місячний обсяг агропродовольчої продукції за період повномасштабної війни — 7,8 млн тонн, з яких 3,9 мільйона було вивезено морським шляхом.

Проте вже в квітні, коли разом із заборонами та обмеженнями на поставки української продукції деякими сусідніми країнами Євросоюзу росіяни посилили блокаду шляхом саботажу інспекції суден з товаром, наша країна експортувала 5,3 млн тонн продовольства, в тому числі 2,8 мільйони тонн — “зерновим коридором”.

“Травень став ще гіршим в плані експорту — 5,1 мільйони тонн загальних поставок при лише 1,3 морським транспортом. Навіть в червні нинішнього року продовжує спостерігатись відставання від середніх показників експорту в рамках Чорноморської зернової ініціативи”, — сказав агенції УНІАН старший науковий співробітник відділу економіки аграрного виробництва та міжнародної інтеграції “Інституту аграрної економіки” Богдан Духницький.

Загалом за майже рік функціонування “зернового коридору” цим шляхом вдалось вивезти з України понад 30 млн тонн аграрної продукції. Щомісячна виручка складала в середньому близько 1 мільярди доларів, що стало доброю підтримкою для курсу гривні.

Наслідки для України від російського шантажу

Російські загарбники почали шантажувати Україну та світ повною зупинкою дії “зернової угоди”, якщо не буде виконано ряд їхніх вимог.

“РФ наполягає на відновленні транзиту аміаку через Україну. Проте це не єдина вимога: вони також просять повернути підключення “Россільгоспбанку” до SWIFT, який відключили згідно з шостим пакетом санкцій ЄС, а ще — розмороження активів російських компаній”, — розповіла виконавча директорка Насіннєвої асоціації України Сюзана Григоренко.

За її словами, росіяни також вимагають відновити постачання запасних частин у Росію, розблокування морської логістики і страхування, а також запуск аміакопроводу Тольятті-Одеса.

Ці перешкоди заважають ефективно проводити експорт української аграрної продукції та б’ють по кишенях вітчизняних фермерів, прибуток яких і так впав на тлі воєнних викликів.

“Постійні перебої в роботі “зернового коридору”, в першу чергу, не дозволяють дотриматися термінів поставок продукції і, відповідно, виконати зобов’язання перед покупцями. Окрім того, величезні суми сплачуються за простої суден, які очікують проходження інспекцій [росіянами] на вхід та на вихід. І всі ці значні додаткові витрати лягають на плечі українським аграріям”, — зазначила аналітик Українського клубу аграрного бізнесу Світлана Литвин, додавши, що, відповідно, “ні про яку рентабельність рослинництва аграрії зараз не можуть говорити, адже вони знаходяться на межі виживання” (зазначимо, що це правда, але лише частково — оскільки через штучно створені рашистами перепони водночас виросла і кінцева вартість агропродукції на ринках, і це дещо компенсує українським виробникам їх збитки).

У будь-якому разі, за словами заступника директора ТОВ “Реал-тренд” Сергія Гриценко, якщо “зерновий коридор” зупинить свою роботу, це призведе до сумних наслідків для економіки нашої країни.

“Ми втратимо щонайменше третину валютного виторгу, зменшиться надходження податків від агропідприємств, зросте безробіття, більшість господарств галузі зернового вирощування та підприємств олійного виробництва стануть збитковими і, можливо, призупинять діяльність”, — підкреслив він.

Разом з тим, світовий ринок гостро реагує на будь-які погрози росіян щодо “зернової ініціативи”. І будь-яка новина щодо можливого припинення цієї угоди піднімає ціни на зернові та іншу продукцію. Останній раз це відбулось після підриву рашистами Каховської ГЕС — ціни стрибнули вгору відразу на три відсотки.

Як нестабільність роботи “зернового коридору” впливає на ціни на їжу на внутрішньому ринку? З одного боку, якщо цей експортний шлях гальмується, то всередині країни лишатимуться значні запаси сировини і це стримуватиме зростання цін. Проте, якщо вартість їжі підскочить на світовому ринку, то рано чи пізно це станеться й у нас.

Наразі продовольчій безпеці держави нічого не загрожує. Незабаром фермери розпочнуть жнива і очікування від врожаю відносно непогані. Ми будемо мати вдосталь зерна та олійних для власного споживання та для продажу на світових ринках, якщо зможемо туди доправити товар.

Робота з удосконалення логістики та ставка на переробку

Як же в цих складних умовах постійних брудних ігор росіян навколо “зернової угоди” діяти нашій країні?

“Поки що дієвим варіантом виглядає подальший розвиток інших видів транспорту — залізничного, автомобільного — з удосконалення відповідної логістики”, — вважають в Інституті аграрної економіки.

Президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах говорить, що Україні слід запропонувати ООН, Туреччині, ключовим європейським країнам та державам Близького Сходу виступити гарантами продовження Чорноморської ініціативи і витіснити остаточно із процесу Росію.

“По факту, агресор не має достатніх інструментів для зупинки роботи “зернового коридору”, особливо якщо Туреччина займе більш чітку позицію”, — підкреслив Кінах.

Паралельно із цим, варто заявити про намір розширити експорт морем і на продукцію гірничо-металургійного комплексу, а також інші товари, що мають важливе значення на світових ринках, і які Україна може запропонувати за конкурентними цінами.

Ще одним напрямком має стати активний розвиток власної переробки, щоб продавати на світових ринках не сировину, а готову продукцію — її простіше компактно транспортувати і вона коштує дорожче, що покриває додаткові витрати на перевезення авто чи потягами (у порівнянні з морем).

“Україна повинна стимулювати переробну промисловість, щоб в максимально стислі терміни знизити свою залежність від експорту сировини, натомість постачаючи товари із доданою вартістю. Це збільшить валютну виручку та створить робочі місця в самій Україні”, — вважає президент спілки.

Підтримка шляхів вітчизняного експорту в умовах жорсткої війни стає для нашої держави питанням надзвичайного значення. Бо від цього залежить стабільність нашої економіки та національної валюти, яка, до речі, останнім часом демонструє дивовижну стабільність — адже нам постійно доводиться тримати удар від рук російських окупантів, які всіляко перешкоджають на шляху вітчизняних товарів до міжнародних ринків. А тепер ще й обмеження від кількох європейських країн створюють для економіки нові виклики...

Тому Україні варто шукати інші варіанти налагодження експортних шляхів. Зокрема, стимулювати переробку сировини всередині країни і виходити на ринки з готовими продуктами.

Разом з тим, слід продовжити дипломатичну роботу, аби мати більше світової підтримки українській позиції та нашим товарам. Вітчизняним же виробникам продовольства варто почати шукати нові експортні стратегії, думати, як найкращим чином просувати свої товари на закордонні ринки — і не намагатись дурити партнерів.