Скільки мігрантів потрібно для відновлення економіки

РОЗБІР ВІД 

На Закарпатті можуть з’явитися перші трудові мігранти, запрошені через демографічні проблеми. Підприємство з виготовлення меблів у Тячеві через збільшення обсягів виробництва планує працевлаштувати 160 осіб з Народної Республіки Бангладеш. На підприємстві виявилися вільні робочі місця, які, через відсутність чоловіків, не заповнені. Перші 40 бангладешців ось-ось розпочнуть роботу, а найближчим часом кількість іноземних робітників в Україні може збільшитися до кількох мільйонів. Хто приїде працювати в Україні, розбирався Комерсант український.

Першими, хто офіційно завозить групу мігрантів, стало ГП «Ламелла» в Тячівській міській територіальній громаді, яке спеціалізується на виготовленні меблів, зокрема на експорт. І вони зіткнулися з нестачею робочої сили, оскільки з 700 робочих місць заповнено лише 430.

Мер Тячева Іван Ковач минулого літа скаржився місцевим журналістам на те, що рук на виробництвах не вистачає. Чоловіки або воюють, або не хочуть воювати, тому ховаються від ТЦК і не ходять на роботу. Або ж легально чи нелегально виїжджають за кордон. І голова ОДА Мирослав Білецький зазначав, що кількість працездатних осіб кардинально скоротилася. До області приїхали чимало внутрішньо переміщених осіб, але серед них мало працездатних.

«Працюють тільки 37% закарпатських переселенців. Але також треба розуміти, що більшість ВПО – це непрацездатне населення. Разом з тим, за даними соціологічних досліджень, з Закарпаття виїхало за три роки війни близько 300 тисяч місцевих. Це переважно працездатні люди. За кількістю населення, здається, нічого не змінилося: виїхало 300 тисяч, перемістилося 350 тисяч»,

– розповідав голова області.

Мігранти дорогі, але необхідні

Закарпатське підприємство – це лише перша ластівка. У найближчій перспективі українському бізнесу, щоб не лише вижити, але й розвиватися, доведеться завозити іноземців як робочу силу. Треба буде отримувати для них дозволи на роботу, оплачувати їхній приїзд, офіційно працевлаштовувати, укладати довгостроковий контракт, забезпечувати їх житлом і харчуванням. І зарплата має бути не меншою за 500 доларів на місяць для некваліфікованих кадрів. При цьому дозвіл на працевлаштування однієї особи на рік коштує 15 140 грн, а на два роки – 24 224 грн.

Як підкреслює в розмові з Комерсантом українським Президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник, заїзд іноземців на роботу в Україну пов’язаний з серйозними грошовими витратами, і наймати їх обійдеться набагато дорожче, ніж місцевих жителів, але це вимушена міра, оскільки місцевих не вистачає.

Приведення трудових мігрантів в Україну – це необхідна умова для підтримки ринку праці. Ще з початку 2010-х років в Україні кількість померлих осіб перевищувала число народжених на 200-250 тисяч. Ближче до 2020-х років розрив становив 300 тисяч осіб. Тобто, країна вимирає. І, щоб просто підтримати кількість людей в країні, нам потрібно залучати не менше такої ж кількості ззовні. Це неможливо зробити під час війни і навряд чи це вдасться після війни.

Але також не варто забувати й про виїзд українців за кордон. За різними оцінками, виїхало 5-7 млн осіб. І додатково маємо до 5 млн ВПО.

«І вже 75% українського бізнесу зіткнулися з нестачею робочих рук. В Україні поширене структурне безробіття. Наприклад, людина працювала на металургійному комбінаті в Маріуполі, і, переїхавши на захід країни, вона навряд чи знайде роботу за спеціальністю. Ми зіткнулися з тим, що величезна кількість працездатних людей перебуває за кордоном, велика кількість ВПО, є величезна потреба в робочих руках, і, за оцінками різних міжнародних організацій, безробіття в країні досягло 2 млн осіб»,

– підкреслює Василь Воскобойник.

Чекаємо робітників з Пакистану, Туреччини та Бангладеш

А невідповідність кваліфікації та попит на ринку праці створюють ситуацію, коли роботодавці вимушені шукати та залучати іноземців з інших країн, підкреслює Василь Воскобойник. І вони вже їдуть. Минулого року Центрами зайнятості було видано близько 3000 дозволів на працевлаштування, з яких 1740 були скасовані. Люди приїхали, але офіційно не стали працювати, а у нас дозвіл на роботу прив’язаний до дозволу на проживання. Їх, за законом, повинні депортувати. Але попереду нас чекають важкі часи, ми втрачаємо передусім молодь.

«На мою думку, 70% з тих, хто знаходиться за кордоном, навряд чи повернеться в Україну. Виїзд молоді з країни зупинити неможливо, і те, що сьогодні в 10-11 класах не вистачає хлопців – це один з тривожних сигналів. Ми втрачаємо покоління. І навряд чи ситуація зміниться, принаймні до тих пір, поки не завершаться бойові дії»,

– вважає фахівець.

А після закінчення бойових дій нам не вистачатиме будівельників, водіїв, зварювальників, людей робітничих спеціальностей, вважає він.

«І до нас можуть приїхати люди з Бангладеш, Пакистану, можливо з Туреччини. Можуть і з країн Європи, якщо отримають великі підряди, скажімо, на відновлення. Все буде залежати від того, які роботи потрібно буде виконувати. Але треба готуватися до того, що доведеться шукати людей по всьому світу, і буде конкуренція для трудових мігрантів. І вже іноземець буде вибирати, куди йому їхати – в Україну, де мінімальна зарплата 8 тис. грн, чи в Польщу, де мінімум 47 тис. грн, або в Німеччину, де мінімальна зарплата перевищує 100 тис. грн. Нам доведеться конкурувати з розвиненими країнами та їхніми економіками за трудових мігрантів»,

– підкреслює Воскобойник.

Наприклад, Узбекистан збільшив своє населення на 80%, стверджує експерт, і там уже кілька років діє програма для молоді від німецького уряду з вивчення німецької мови та перекваліфікації узбецької молоді, яка хоче працювати в Німеччині. І вони туди поїдуть, тому що там зарплата значно вища. Ми будемо конкурувати з різними країнами за робочу силу.

Скільки ми можемо прийняти трудових мігрантів?

На думку Президента Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, спираючись на прогнози Мінекономіки України, нам знадобиться додатково до рівня наявної робочої сили в 2021 році 4,5 млн робочих рук. Міжнародна організація праці та міграції оцінює цю потребу в 8,2 млн робочих рук додатково до того числа, яке було в 2021 році. І якщо це вдасться, тоді ми зможемо вийти на рівень економічного зростання на рівні 10% на рік. Щоб до 2032 року досягти ВВП у розмірі 262 млрд доларів. Це потрібно для відновлення зруйнованої економіки.

Якщо вдасться заповнити робочі місця за рахунок внутрішніх резервів – працюючих пенсіонерів, інвалідів, залучення молоді на ринок праці, було б добре. Але українці фізично вимирають, у нас на 10 жінок народжується 7,5 дітей, а потрібно 22 дитини. Громадяни виїжджають з країни, і немає впевненості, що після війни буде стрімке економічне зростання, що вплине на відтік населення. Імовірно, що українці будуть і далі виїжджати на заробітки, і ми будемо вимушені залучати трудових мігрантів. Щоб цього не сталося, Україна повинна стати країною свободи – свободи вибору, підприємницької діяльності, свободи слова, пересування. Якщо це буде, тоді й українці повернуться, і іноземці будуть їхати, і нас чекає розквіт.

Сьогодні нам потрібно змінювати міграційну політику та відповісти на низку питань:

• яким чином ми будемо повертати своїх громадян на батьківщину;
• яким чином ми будемо скорочувати обсяги трудової міграції з України після завершення військових дій та відкриття кордонів;
• яким чином ми зможемо залучити в Україну талановитих людей з усього світу.

Без відповіді на ці три питання говорити про швидкий шлях відновлення України не можна.

Інформує komersant.info